Павлоград

Загрози для Дніпра та регіону: яка небезпека є реальною

15.04.2022 12:12 Автор: Сергій Вріхед

Загрози для Дніпра та регіону: яка небезпека є реальною

У світлі останніх подій, які відбуваються навколо нашого регіону та в Україні в цілому, поспілкувалися з генеральним директором Павлоградського хімічного заводу Леонідом Шиманом щодо потенційних воєнних загроз для обласного центру та інших небезпек для цивільного населення, які можуть виникати у зв’язку з воєнними діями

Розвідка США нещодавно повідомила, що основною ціллю атак російської армії може стати місто Дніпро. Наскільки реальні такі загрози для міста і його жителів?

Леонід Шиман:

Із самого початку вони хотіли захопити всю Україну, але в них нічого не вийшло. Тепер вони перегруповуються та намагатимуться захопити Лівобережну частину України, зокрема й місто Дніпро. Але ж хто їм дозволить? Зараз вони ведуть перемовини, щоб хоча б залишити Крим і Донбас. Які можуть бути перемовини? Сил для їхніх амбіцій явно недостатньо. Як на мене, то їх потрібно гнати в напрямку Москви.

Якщо порівнювати нашу систему протиповітряної оборони із системою «Залізний купол», яку має Ізраїль і яка збиває майже всі ракети, наскільки наша система є ефективною?

Леонід Шиман:

Це не зовсім правда, що збивають майже всі ракети. Ракети, які запускає ХАМАС по Ізраїлю, — це ракети зовсім іншого класу. Вони летять із певних точок, які Ізраїль заздалегідь перекрив системою «Залізний купол». Фіксують їх при старті, а на відстані підльоту 10 км розстрілюють. На кожну випущену ракету система запускає як мінімум дві. За рахунок цього ефективність становить близько 50–70%. Ракети, які запускають по Ізраїлю, мають швидкість всього 1,5 махи та балістичну траєкторію, яку легко вираховують радіолокаційні системи. Ці ракети схожі на ті, які має система «Град». Вартість однієї — близько $5000, а один пуск протиракети — це близько $100 000. Наразі Україна не може дозволити собі таку ціну. Краще витратити ці кошти на створення ракетних систем, які знищуватимуть точки запуску.

Трапляються непоодинокі випадки, коли ракети випущені, але не розриваються й застрягають у землі, люди знаходять їх, а потім може відбутись детонація. Як поводяться такі снаряди, які застрягають і не розриваються?

Леонід Шиман:

По-перше, люди нічого не повинні чіпати руками. Наявність таких снарядів може свідчити про те, що територія замінована. Також може бути встановлений режим самоліквідації, наприклад через 48 годин. Тобто може статися, що людина знайшла такий снаряд, принесла його додому, а він вибухнув через деякий час. До них не можна навіть підходити. Потрібно одразу викликати ДСНС.

Нещодавно в Краматорську по вокзалу була застосована ракета «Точка-У». Як наша армія може боротися з такими ракетами?

Леонід Шиман:

Найбільш ефективний спосіб — це знищення пускових установок. «Точка-У» завдає набагато більших збитків, ніж крилаті ракети. «Точка-У» має масу бойового заряду 500 кг, а крилата ракета — 150 кг. Їх потрібно лише вчасно виявляти та знищувати, ще до того, як вони були випущені.

У Харкові був помічений російський снаряд із парашутом. Що це за снаряд, для чого його використовують?

Леонід Шиман:

Це касетні боєприпаси, які випускають із систем залпового вогню «Смерч» або «Ураган». На висоті 300–500 метрів розкривається бойова частина, і з неї вилітають касетні боєприпаси на парашутах. Вони мають різне призначення. Одні розраховані на ураження бронетехніки, інші летять з метою створення осколково-фугасного ефекту, треті — для мінування територій.

Останнім часом було багато випадків, коли відбувалися вибухи внаслідок авіаударів, а потім уже з’являлось сповіщення про повітряну тривогу. Чому так трапляється?

Леонід Шиман:

Не все, що летить, можна вчасно зафіксувати та знищити. Наявні системи протиповітряної оборони можуть фіксувати польоти на висоті вище 50 метрів. Крилаті ракети літають і нижче 50 метрів. Для цього необхідні спеціальні системи карт, системи фото- та відеозйомки, щоб ракети могли обходити об’єкти. Такі системи дорогі. Не всі ракети їх мають. Основна маса все-таки літає на висоті 50 і вище метрів. Якщо на початку війни знищували 1% ракет, то зараз — 30–40%, і з кожним днем у військових з’являється все більше досвіду їх знищення. Але такі ракети, як «Іскандер», практично не можуть збиватися протиповітряною обороною через їхню високу швидкість.

Такі системи мають знищуватися в місцях їх запуску. Це найбільш ефективний спосіб. Розвідка має розпізнавати такі системи, а потім завдавати ударів, щоб не дати навіть можливості її запуску. Три-чотири таких системи нашим військовим вдалося знищити.

 

FacebookTwitterTelegram