Леонід Шиман: “Росія може завдати удару по країнах НАТО. Логіки в її діях шукати не варто”

З огляду на військові події, які розгортаються в Україні та залученість у ці події інших країн, як вважаєте, чи може війна в Україні стати початком конфлікту між НАТО і РФ?

Леонід Шиман:

Цей конфлікт уже йде. Але поки що він не протікає в публічній площині. Хоча деякі елементи цього конфлікту можна спостерігати й там. Якщо Росія завдасть ударів або відправить війська до однієї з країн НАТО, то це розв’яже велику війну. І тут постає питання, чи всі члени НАТО воюватимуть за цю країну. Якщо так, то, по-перше, країни НАТО будуть посилювати Україну сучасними видами озброєння. Це вже відбувається і сьогодні. По-друге, метою НАТО буде послаблення найбільш боєздатної частини російської армії та воєнної інфраструктури на території України, Білорусі, Росії і далі ведення перемовин про її подальшу долю. Власне кажучи, це вже відбувається. Але поки що тільки на території України. Крім зброї, більше 35 тисяч добровольців із країн НАТО і не тільки воюють на боці України. Цей конфлікт уже можна розглядати у світовому масштабі. Більш гаряча фаза конфлікту — це ядерна війна. Але поки що про це західні країни бояться навіть говорити. Розширення географії воєнних дій можливе в будь-який момент. Це можуть бути і Польща, і країни Балтії.

Ще до війни Росія висувала претензії до НАТО, зокрема щодо його розширення та окремих видів озброєнь у Європі. Це справді схоже на дії, які можна охарактеризувати як виклик для країн Заходу. Але наразі виникають сумніви, чи здатна Росія до широкого конфлікту із Заходом.

Росії під час війни важливо бути більш обережною, щоб не спровокувати НАТО?

Леонід Шиман:

Вони, навпаки, провокують. Подивіться: уся стратегія Російської Федерації побудована на провокаціях, на фейках, на роздмухуванні того, чого насправді немає. По суті — на інформації, у яку вони змушують повірити протилежну сторону. І ця сторона, на їхню думку, має боятися і йти на поступки. Усі останні 15 років вибудовувалися фейки про могутність російської армії, але сьогодні ми бачимо, як це виглядає насправді.

Аналізуючи можливий розвиток конфронтації Росії та НАТО, не варто забувати й про інших акторів глобальної геополітичної гри. Особливо цікавить позиція Китаю. Наразі Китай намагається утримувати нейтралітет і, найімовірніше, готовий отримувати вигоди від війни в Україні та конфронтації Росії із Заходом.

Китай поки спостерігає за конфліктом між НАТО і Росією, щоб дізнатися, із ким йому далі змагатися за вплив у світі?

Леонід Шиман:

Китай може змагатися лише зі Сполученими Штатами, які є членом НАТО. У нашій ситуації Китай політично та публічно буде тримати нейтралітет. Але відкрито мало чого робиться, треба уважно спостерігати за тим, що відбувається за межами публічної площини. Якщо Європа буде відмовлятися від російської нафти, то куди Росії її дівати? Звичайно, що в Китай. Тут важливою буде реакція США. Вони зацікавлені, щоб Китай тримався подалі від Росії. У разі необхідності США будуть використовувати аргументи економічного тиску, тому що їхні економіки дуже пов’язані. Але Китай може вимагати за нейтралітет у конфлікті з РФ вирішення своїх політичних питань, з-поміж яких питання уйгурів, Тайваню, Жовтого моря і так далі. Водночас що більше ми тут будемо “молотити” війська Російської Федерації, то більше тут будуть залучатися країни Заходу, а відтак більш вигідною буде ситуація для Китаю. І вже в новому геополітичному трактуванні Китай також знайде своє місце з усіма його економічними можливостями й територіями.

З огляду на воєнну активність Росії, чи можна сказати: якщо країни Заходу не дадуть адекватної відповіді на дії Росії, то це кінець західному лідерству?

Леонід Шиман:

Якщо не дадуть адекватної відповіді, то Заходу кінець. Думаю, багато країн це розуміють. Але є й такі, що будуть усіляко затягувати прийняття однозначних, точних і визначальних рішень щодо Росії. І це сьогодні найголовніше — прийняття правильних рішень.

Чи можемо ми незабаром побачити удар по країнах Балтії або Польщі, щоб таким чином досягти розколу єдності країн НАТО?

Леонід Шиман:

Це може відбутися будь-якої миті. У Росії відкрито говорять навіть про ядерний удар. І це можуть бути не лише Польща, не лише країни Балтії. У них є системи, які можуть ударити по Франції чи далі. Люди, які прийматимуть рішення щодо удару, мають вибір: або вас немає, або вас немає разом зі всіма. Якщо буде таке бажання, то вони це можуть зробити. Час логічного мислення у воєнних операціях скінчився. І що більше російське керівництво будуть заганяти в глухий кут, то вища ймовірність такого сценарію. І багато хто цим користується.

Зараз точиться багато розмов про гарантії безпеки для України в післявоєнний період. Але які саме це будуть гарантії та які країни погодяться їх виконувати — велике питання.

З огляду на геополітичний переустрій у світі, які б гарантії безпеки задовольнили Україну, окрім вступу в НАТО?

Леонід Шиман:

Найкращою гарантією безпеки для України було б утворення на території Росії декількох країн із демократичними суспільствами. Друга гарантія безпеки — це можливість України створити власну армію з високоточними видами озброєння, виробництво яких не залежатиме ні від кого у світі. Щоб і думок не виникало щодо захоплення територій чи якихось матеріальних цінностей нашої держави. Це були б найкращі гарантії.

Зараз у світі йде глобальний перерозподіл впливу. І ми — лише один з елементів цього процесу, один із гвинтиків у великому механізмі. Саме зараз вирішується, як влаштувати цей світ, і те, яку роль буде відведено Україні, залежить не тільки від нас. Але треба усвідомлювати, що які б гарантії нам не давали, які б не були підписані документи, яким би це все гарним і надійним не видавалося, найнадійніша система гарантій — це наша армія. І не просто армія, а армія, яка має сучасне високоточне озброєння, зброю для попередження нападів на нашу країну. Таку зброю Україна здатна робити і сама.