Леонід Шиман: “ПХЗ міг постачати місту електроенергію по 30 копійок, але її не пропускав ДТЕК, бо в них купують по 5 грн. Україні треба брати курс на відновлювані джерела енергії якомога швидше, криза неминуча”

Як ДТЕК блокував постачання дешевої електроенергії для Павлограда, чому ціна на енергоресурси впливає на війну, наскільки важливі «зелений» перехід і відповідальне використання енергоресурсів — усе це ми обговорили в новому інтерв’ю з генеральним директором Павлоградського хімічного заводу Леонідом Шиманом.

Напередодні війни чи не найголовнішою темою в Україні та Європі було зростання цін на енергоносії. Ціна за 1 кубометр газу сягала 1500–2000 доларів. Це мало свої наслідки і в Україні. Вартість комунальних послуг постійно зростала, великі неприємності відчула й українська промисловість. Далі розпочалась війна, тож усе інше, зрозуміло, стало неважливим. Можливо, неочевидно, але ці теми дуже пов’язані та мають, на нашу думку, спільні корені, а саме — бажання окремих груп людей протидіяти прогресивному розвитку і надалі отримувати свої надприбутки.

Енергоресурси вже тривалий час визначають розвиток світової економіки та геополітики. Сьогодні світ перебуває в ситуації, коли на глобальному рівні відбуваються переоцінка ролі традиційних видів енергоресурсів (нафти, газу, вугілля) та перехід до «зеленої», або відновлюваної енергетики. Але, як і в будь-якій ситуації, з’являються ті, хто виступає проти такого розвитку подій і залучає найрізноманітніші інструменти, аби залишити все як є. Незважаючи на це, розвиток та впровадження енергоощадних, «зелених» технологій набирають обертів і стають особливо актуальними в умовах війни.

Навіщо зараз відкривають нафтові резерви в США?

Так, відкривають і продають за ціною 110–120 доларів. Тому що потім такої ціни не буде. Нафта почне падати в ціні. А це означитиме, що війні скоро кінець. Люди запитують: коли закінчиться війна? Коли ціна на нафту сягне 40–50 доларів. Це буде першою ознакою.

Сьогодні Російська Федерація отримує за нафту близько 1 мільярда доларів на добу. Тому вона робить усе, щоб ціна залишалась високою. При падінні ціни до 40 доларів, навіть якщо Європа не відмовиться від російської нафти, доходи впадуть у 3–4 рази. Якщо доходи різко впадуть, то банально не вистачатиме коштів на всі державні витрати. А якщо ще Європа, як обіцяють, до кінця року відмовиться від російської нафти, то РФ або взагалі не матиме куди її реалізовувати, або реалізовуватиме за значно нижчу ціну. Тоді й війні настане кінець.

Майже всі великі війни за останні 150 років так чи інакше були пов’язані з нафтою, з енергоресурсами. Але нині змінюються підходи до використання енергії, відбувається перерозподіл видів енергії — те, що зараз називають «зеленим» переходом. Тому нас неминуче чекають великі зміни як на глобальному рівні, так і в повсякденному житті. Який це матиме вплив, можу розповісти на прикладі реального будинку, де за рахунок відмови від традиційних способів опалення та з використанням сучасних технологій вдалося досягти ситуації, коли для утримання будинку не потрібно платити комуналку, а навпаки, будинок приносить дохід.

Площа цього будинку — 300 квадратних метрів. 20 років тому для забезпечення його опалення необхідно було 100 Вт енергії на кожен квадратний метр. Тобто для такого будинку використовували котел на 30 КВт, але зараз вистачає 4 КВт — у понад 7 разів менше.

За рахунок чого?

По-перше, за рахунок появи нових матеріалів, у яких теплоізоляційні властивості в десятки разів кращі, ніж у звичайних будівельних матеріалів: цегли, бетону, дерева й такого іншого. Тобто в будинку тепловтрати мінімальні, ідеальний варіант — повна їх відсутність. Використовується тепло, яке вже і так є в будинку. Так вдалося досягти споживання 10 кВт електроенергії на 1 квадратний метр на рік, тобто 1500 кВт енергії  на рік. Помноживши їх на тариф, приміром, у 2 грн, маємо 6000 грн на рік, або 500 грн на місяць. Саме стільки потрібно для опалення будинку в 300 квадратних метрів. Але це ще не все.

У будинку використовуються теплові насоси. Вони працюють за принципом холодильника чи кондиціонера, але у зворотному напрямку. Там є решітка, яка віддає тепло для обігріву підлоги, нагрівання води тощо. Оскільки теплоізоляційність висока, тепловтрата низька, достатньо подати туди воду температурою від +5 до +8 градусів, щоб у будинку трималася комфортна температура 22–24 градуси.

Далі. На даху будинку встановлено 44 КВт сонячних модулів. 30 кВт із них «викидаються» в загальну мережу, і лише 14 кВт використовуються для власних потреб. Це дає можливість не платити й тих 6000 грн на рік за електроенергію. Тобто мешканці не платять ні за електроенергію, ні за газ, ні за воду. Більше того, завдяки продажу зайвої електроенергії за рік виходить близько п’яти тисяч доларів доходу. Ось по такому шляху потрібно йти Україні, і по такому шляху вже йде світ.

Але чому все ще використовують нафту і газ?

Тому що є занадто багаті та впливові люди, країни, які звикли продавати за шалені кошти ці ресурси, які в них нічого не вартують. Просто бездумно використовують земні ресурси. І коли говорять про 20 млрд кубічних метрів газу, які потрібні нашій країні для опалення, — це насправді дуже багато, а могли б узагалі їх не витрачати. Крім того, і електроенергії можна використовувати в 10 разів менше. Але цьому заважає діяльність тих, хто кровно зацікавлений у нарощуванні витрачання енергоресурсів. Що більше газу ми «спалимо» і що більше електроенергії ми використаємо, то багатшими вони будуть.

Що ж тоді відбувається на рівні великих підприємств?

Можу розповісти і на прикладі нашого заводу. Наш завод — це місто в місті. Завод для своїх потреб виробляє електроенергію. Раніше завод споживав десь 30 мільйонів кВт на місяць. Зараз ми споживаємо 2 мільйони кВт. До того ж є дні, коли ми виробляємо електроенергії більше, ніж споживаємо, і нам немає куди її подіти, особливо вночі. Ми пропонували місту, щоб забирало в нас електроенергію по 30 копійок, тимчасом як йому продають по 2–5 грн. Ні, не забирають. А чому? Тому що свого часу трансформаторні підстанції, які є пунктом пропуску нашої електроенергії в Павлоград, передали місту, вони тепер — власність ДТЕК. І компанія не пропускає нашу енергію по 30 копійок, щоб у неї купували по 5 грн за комерційним тарифом.

Крім того, у нас зараз 5 МВт електроенергії виробляють сонячні модулі. Ми не споживаємо всіх цих 5 МВт. Ми могли б зайву енергію віддати на ринок, але знову ж таки ДТЕК не пропускає її. Нам електроенергія, яку виробляємо, виходить «в нуль». А з урахуванням того, що ми раніше платили ДТЕК 5–7 грн, ми ще й додатково заробляємо 5–7 грн, оскільки електроенергію закладаємо в собівартість продукції. Це щодо електроенергії.

Далі. Раніше ми споживали 12 мільйонів кубічних метрів води. Зараз ми споживаємо лише 70 тисяч кубів. При цьому наша продуктивність зросла в 10 разів, а споживання води зменшилось у 120 разів. За рахунок чого? Ми вперше зациклили воду і використовуємо її багатократно. Крім того, маємо власні джерела підживлення води. Наприклад, у басейні до модернізації споживали 2,5 тисячі кубів води на місяць. Зараз ми споживаємо 5–7 кубів на місяць. Ми замінили установки: вода температурою 29 градусів випаровується, ми її за рахунок вентиляції забираємо, конденсуємо і повертаємо в басейн. І це лише декілька прикладів.

Чи приїжджають до вас з інших заводів для перейняття досвіду?

Так, приїжджають. Але в підсумку все впирається в людину. Як це відбувається? Приїхав, припустимо, директор чи головний інженер іншого заводу. Подивився все і говорить: «Так, усе чудово, але це нам не підходить». І знаходить тисячу причин, чому не підходить: «У нас теплоелектроцентраль, нам потрібно стільки-то пари, стільки-то солі, у нас інше розподілення». Я їм говорю: «Викиньте теплоелектроцентраль!» — «А як же ми будемо без неї жити?» — «Так, як зараз ми живемо». У нас раніше також було дві котельні на заводі. У котельнях — по шість котлів, кожен по 50 тонн пари на годину. Воно все диміло, забруднювало повітря. Зараз цього немає, але тепло і електрика є, усього вистачає. Навіть споживання стало набагато менше. Раніше там працювали 800 людей, зараз — 10. Ми створили інші компанії, у які люди перейшли працювати.

Я, ще коли був технічним директором, пропонував прибрати цю трубу, мені відповідали, що дорого: «70 років труба стояла, 70 років завод гріла, а ти її зараз розвалиш?» А коли став генеральним директором, я все-таки прибрав її і вирішив це питання до кінця. Пів року, щоправда, боровся з головним енергетиком, але потім він радів, що ми це зробили. Більшість юдей живуть минулим, і дуже мало хто наближає майбутнє. Тому важливо відповідальніше ставитися до використання енергоресурсів. Чи це стосується вашого будинку, чи заводу, чи всієї країни, чи навіть усього світу.

Отже, на сьогодні безвідповідальне використання енергоресурсів є неприйнятним. Тепер це питання не лише зростання тарифів, за якими не встигає заробітна плата, — це вже питання фізичного виживання. Відповідальне використання енергії, запровадження енергоощадних технологій мають бути актуальними для всіх і для кожного. Чи то на великому підприємстві, чи у власному будинку, чи для окремого громадянина.